Віктор Оліфіров, КМС, м. Київ

Сонет 222

Вершина Макалу, 8463 м., західний гребінь.
17 травня 2004 р. з штурмового табору 7800 м.
на штурм вийшли Владислав Терзиул, Україна,
та американець Джей. З вершини не повернулись.

Ходити в гори справді небезпечно!
Чим вище, тим значуще кожен крок!
Чим ближче ти до Неба, до зірок,
Тим важче дихать тілу, безперечно!

Душа, що рветься в Небо безкінечно,
Проходить в горах зцілення урок,
І доки не настане злету строк,
Керує тілом дух беззаперечно!

В душі і тіла завжди вибір є,
Щоправда, треба кожному – своє!
Як душу тіло завше вдовольняє,

То й дух постійно тілу шанс дає:
Людина бій зі смертю виграє,
І смерть її вже не наздоганяє!

25.05.2004 р.

Сонет 306

До тих не будьмо строгими, хто в Небо
Ступив зі схилів чи вершин гірських,
Стін прямовисних, гребенів стрімких!
Змогли б – відповіли: „Було так треба!”

Ходити в гори виникла потреба
У них давно, заручників міських:
Міцних здоров’яків небоязких,
Й дівчат, у кого покровитель – Геба.

У горах у людей мета одна:
Гора в людей людське в одно єдна,
Душа і розум й тіло там – єдині!

Їх вабить, мов магнітом, вишина!
А що когось вершина поглина –
То варто гори поважать людині!

11.08.2004 р.